щоб ще і з того світу
він гикав?!,
та чи не досить буде вже і так,
щоб ще і з цих твердих ночей поперед очі,
наче горобець,
розкришить душу,
вигляне вона із царства темних
нещасливих слів
і зашепоче, наче серед днів
вона топила в часі із надій
своє буття
і виринала птахом
в вир подій,
нещастя бути, доля через край,
повисло щастя, скиглить:
світ живий,
та тільки серце, певне,
свій ліміт закрило,
більше не болить,
розвіяв вітер біль,
вона лежить під каменем,
як хрест несла —
неначе долі пісня мовчазна,
покраяна зосталась —
ніч свята лиш скиглить,—
чуєш, - догора зоря
02.07
07 липня 2021
уламки
© Copyright: Гелена Смилянская, 2021
Свидетельство о публикации №121070700500
Свидетельство о публикации №121070700500
Рецензии