бурозем попід глибою,
вечоріє над карпатською колибою,
ліс промовляє грізно, навіть чарує духів,
їм там і так тісно від мольфарських звуків,
стежками розмитими любовним зіллям,
трембіта змагається з сопілкою на весіллі,
гірськими мостами, що роздягали нерви,
аж до піднебесної, де сафіти меркнуть;
завіса опускається - несподіванка,
цукрова пудра менуетами по вершинах,
ще забаганка: пурпурне марево замість світла,
блаженно купається в чавунних чанах,
лоскочучи повітря,
як птах серед джунглів, на вогких крилах
несешся в прірву, цілуєш силу,
а що цей морок? крихкий як вигадка
не страшно, смішно, стрибай сміливо.
t.me/listadd
20
© Copyright: Анастасия Плахотная, 2021
Свидетельство о публикации №121070603513
Свидетельство о публикации №121070603513
Рецензии