Сон-159

Зовні офіс - надсучасний,
Із панелей композитних,
Куди глянеш - чистий пластик,
За яким усіх й все видно.

Стіл і крісла на колесах,
Лампи, що в майбутнє світять,
Кожен день, як по інерції, -
Проминає безпросвітньо.

Тільки офісна тусовка,
Геть із часом не змінилась,
Як приїхала з колгоспу,
Й трошечки принарядилась.

У доярок - по дві норми
Надоїть бабла з клієнтів,
Ті - хоч хлопці гонорові,
Та що зробиш, як приємно.

Ланкові - усі в рядочках,
Буряках чи кукурудзі,
В бугалтерії до ночі -
Жоден нулик не пропустять.

Менеджери, як їздові,
Тільки коней поганяють,
Цілий день на телефоні,
Як у полі, пропадають.

Є свинарки-секретарки,
В них - у клітках кабани,
Як голодні, викликають,
Щоб не спали в них штани.

Птахівниці вміють крила
Обітнути у польоті,
В них ростуть прибутки в гривні,
І видатки - в позолоті.

Ну, а в голови колгоспу,
Не змінилися задачі,
Він бабло в кишеню косить
Й батогом шмага ледачих.

Зміна лиш одна в роботі,
Що відразу на очах -
Раніш бігали в чоботях -
А тепер - на каблуках.