Сон-158

В офісі - по стійці смирно кадри,
Всі як підібрались під лінійку,
Лиш одна - акторка у театрі,
Грає роль, на бездоганну трійку.

З вигляду - як інші офіс-леді,
Тільки погляд трохи з дивиною,
Вміє понавішувать спагеті -
Замість вже набридлих макаронів.

Прикриває усмішкою щастя,
Й горе теж притрушує для сміху,
В душу плюнуть жодному не вдасться,
Хто приятелює для зловтіхи.

Хоч серйозність, хоч сльоза накотить,
І впаде в сумний для фірми час,
Вона й генеральному догодить,
Незважаючи, що дівчина-прованс.

Блискітки в очах - наївно світять,
І дають всім менеджерам шанс,
Підлаштується під Петю, Толю, Вітю,
І під Ігоревича - що звів баланс.

Витерпить роботу у дві зміни,
Як кобила, що тягає рало,
Кому треба - з легкістю підмінить,
Та своєї частки не прогавить.

Їй не позичати оптимізму,
Навіть якщо фірму жде банкрутство,
В неї - на всяк випадок валізи
Складені, щоб вчасно дременути.

В памяті від неї світлий образ
Залишився в кожного колеги,
Надарма, що усмішка напоказ,
І костюм напівінтелігентний.

Навіть поліцейському - не кожен
Зможе її точно описати,
Бо вона - ні крапельки не схожа
На цинічну стерву і шахрайку.