Ми завжди будемо разом,
Навіть, коли хтось відійде у вічність,
Де немає місця образам,
А є перехід в потойбічність.
Це дуже важко прийняти,
Бо серце не з каміння - з любові.
Та як же біль вгамувати?
Забутись, в якій розмові?
Душа тільки тихо плаче,
Бо потайки - найцінніше.
І серце таке гаряче,
А все ж полюбляє тишу.
31.07.2020
В1чн1сть
© Copyright: Лариса Перминова, 2021
Свидетельство о публикации №121070304367
Свидетельство о публикации №121070304367
Рецензии
