Білий Світе, від краю до краю,
Ти,«Любові Грааль». Ти - МетА!
Ну, а я, націлований, знаю
Поцілує мене й самотА.
Вже ніхто не позве, не покличе:
Ні благання, ні рОзпачу плач...
Ти пробач мене, СвІте, за звичай,
За життя проминУле, пробач!
Ти пробач! Я, на рАзі, – у дії…
П а м’я т а є ш – і дня не минЕ,
Як живу я на вІстрі Надії?..
Може ще пригадАєш мене.
Від тепла материнського лона,
До зневіри, до зради... І от,
Я живу, наче біла ворона,
Сам для себе, собі – Ідіот!
Метафора життя
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121070301907
Свидетельство о публикации №121070301907
Рецензии
