Попросив би і я в того автора книжку поезій.
І читав би вірші, і, можливо, напам'ять би вчив.
Я б пішов добровільно в полон поетичних експресій.
Призвичаївся би до тих віршів, та так би і жив.
Але – жаль і біда – його вірші співати не вмію.
Не співаються вірші – хоч бий і хоч плач, і хоч ріж.
Справжні вірші – це ті, що в душі, наче пісеньку, грію.
А коли вірш – не пісня, скажи, то для чого той вірш?
Я люблю, щоби вірш був простим, був легким, був співочим,
щоб рядки вже від перших читань залунали – як спів...
Щоб читати вірші – мов співати про очі жіночі.
Я би кинув писати, якби так співати не вмів...
Є поети на різні смаки і на різні вимоги.
Зараз – кожен поет, хто у стовпчик складає вірші.
А хороша поезія – та, що беруть у дорогу,
і в дорозі – мов пісня – луна добрий вірш у душі...
Е поети на рiзнi смаки i на рiзнi вимоги
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121070301686
Свидетельство о публикации №121070301686
Рецензии