Чоловiк винен жiнцi, i кожний завжди- тiльки жiнцi

Чоловік – винен жінці, і кожний завжди – тільки жінці:
кілька поглядів теплих, яких для жінок завжди брак,
кілька поглядів – тих, що – при всіх, тих, що лиш – наодинці,
тих, які завжди вчасні, невимушені – просто так.

Чоловік – винен жінці, і кожний завжди – винен слово:
дороге, тихе, ніжне, ледь чутне, м'яке, запашне,
у якому п'яніє жіноча душа од любові,
добре слово одне, чоловіче – до жінки – одне.

Чоловік – винен жінці, і кожний завжди – винен дотик:
мимохідь – непомітно, як забавка, як вітерець,
як підтвердження: «Мила, ми поруч удвох будем доти,
доки долі не станеться невідворотний кінець».

Чоловік – винен жінці, і кожний завжди – винен вчинки:
чоловічі, які жінку убережуть од біди,
чоловічії вчинки – як долі найкраща сторінка,
на якій чоловік чоловіком лишався завжди.

Чоловік – винен жінці... А жінка завжди – безневинна.
Так вже склалось одвіку і так вже і буде повік,
що в нещасті жіночім завжди – чоловіка провина,
бо за все, що із жінкою, винен завжди – чоловік...