Так мало часу зрозуміти,
Що тобі потрібен цей ковток
Незрозумілий, натхнений любов'ю
І ти щасливчик,бо знайшов свій квиток.
І видирав його потом і кров'ю.
І коли поряд з тобою стоїть твоя мрія,
В яку ти навіть ніколи не вірив
Ти починаєш душити в собі того змія
Якого ти сам пригрів ,став покірним
Ти завжди був на вершині,
Так думав важав ти
І йшов до цілі і знав, що є сила
В твоїй душі, в тому тілі
Є віра
І вона ніким непокорима
Знай то є лиш часу питання
А що за ними ,червоні вітрила?
Та ти ніколи ,не знищуй в собі те кохання
Що тобі дало такі вільні крила.
Крила
© Copyright: Дарья Избаш, 2021
Свидетельство о публикации №121070200275
Свидетельство о публикации №121070200275
Рецензии