ДорОга. Тиша.Передранок.
Фронтон малиновий небес.
У нескінчЕнності – прогрес
Нічного видива останок.
Трава осяяна росою.
Її наявність – на видУ.
Як лист кленовий за водою,
Так я за пОкликом іду.
І вже, на Околі узлісся,
ГалУзки зримості – грузькІ:
ГуртОм, поволі потяглися -
Дими, фабрично-заводські.
На думку спАли ненароком,
Колишні крОки-вітражі…
Та я ще йду тотальним кроком
До заповідної межі.
І ось, вже край. Я майже дома:
Вважаю домом – праці-дім
ПокИ працюю, крапка й кома,
Не стануть Утиском моїм.
Нарис
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121070201801
Свидетельство о публикации №121070201801
Рецензии