Батьківщина, рідна мати,
як тебе можна не любити
і ми у тебе рідні діти
як ті червоні й сині квіти.
Червоний мак, волошки сині,
цвітуть у нас на Україні,
цвітуть з весни, цвітуть до літа
де нам хотілося б радіти.
Немов пройшла нечиста сила,
село неначе все згоріло
одні розвалля без дахів
де зуби сціпило в верхів.
Вони мовчать, ніби не бакчуть
ніби сліпі стали й не зрячі,
за тридцять років їх правління
села прийшли до зубожіння.
У цей для нас, не рівний час
про що народ казав не раз,
спустошені лишились села,
де мов пройша нечиста сила.
Укр. Батьк1вщина, р1дна мати
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121062901692
Свидетельство о публикации №121062901692
Рецензии