Обійняв світанок трави
Сонні луки і поля,
Задивився на отави,
На крутий безлюдний шлях…
Перемовився із вітром,
Що над нивами літав,
Запросив у гості Літо,
Свіжим чаєм пригощав.
Пахло м'ятою і медом,
Цвітом липи, чабрецем,
А іще блакитним небом,
Сонцем, теплим вітерцем…
Трави росяні зраділи
Ніжним променям зорі
І щасливо заясніли,
Як магічні ліхтарі.
Хоч було ще дуже рано,
Відчувався дух натхнень.
Завітав на світло ранок,
А за ним і літній день.
Гості всі були бадьорі,
Смакували залюбки.
Навіть десь в сосновім борі
Їхні чулися казки...
Свiтанковий чай
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121062801547
Свидетельство о публикации №121062801547
Рецензии