Золотою зорею загоряється схід,
Залишаючи в небі свій веселковий слід.
Ллються промені сонця в передранішню тиш
І шепочуть тихенько: "Всі тривоги облиш!"
Тихий ранок стрічає мальовнича ріка,
Після темної ночі гомінка і стрімка.
Неба синь, як хустина молодої верби,
В лазурові пенати знов летять голуби.
На волошкових віях пломеніє роса
І блищить від проміння, як нестримна сльоза.
Голос щастя лунає, наче серця струна,
І летить аж до сонця промениста луна.
Так сліпуче палає суміш міді і злат,
Вітер всюди розносить квітів, трав аромат…
Як Всевидяче око, сонце вже піднялось
І тепло життєдайне проливати взялось...
Початок нового дня
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121062604109
Свидетельство о публикации №121062604109
Рецензии