Я знов безсонню відчинила
Своє заплакане вікно.
Можливо, щось не так вчинила,
Та вже воно у дім ввійшло.
А там надворі ніч і місяць
На небі, наче черговий,
І в темноті безлюдних вулиць
Гуляє вітер дощовий.
Вже дощик тихо накрапає,
Десь чути пісню цвіркуна,
А зовсім поруч ліс дрімає,
Чорніє грізно, мов стіна.
Думки рояться, наче бджоли,
Про тлінність нашого життя.
Безсоння шепче: "Ти ніколи
Не удавайся у ниття".
В повітрі запах матіоли
І м'яти свіжої настій,
Уже світліє видноколо,
Росою пахне травостій.
Ну, що ж це сон так забарився?..
Вже й прокидатися пора.
Мабуть, як я, він зажурився
І бродить в лісі, як мара…
Безсоння
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121062506944
Свидетельство о публикации №121062506944
Рецензии