Сон-142

Щоб не нудилась я вдома,
Ледачково й безтурботно,
Чоловік рішив - крадькома
Влаштувати на роботу.

І знайшов одну з вакансій,
У занедбаній тюрмі -
Щоб зривала я овації -
Як ді-джей на Колимі.

З добрим ранком - усміхалась
Я засудженим й конвою,
Щоб добрішими ті стали,
Як із квітами ковбої.

Щоб стріляли тільки словом,
І вбивали - в суперечці,
Маючи за гостру збою,
Аргументи  безперечні.

Замість пива, чай зелений
З тістечками з ніжним кремом,
Замість карт - крізь грати небо,
І думки боготворенні.

Татуаж - немов картина,
Запечатана на тілі,
Що розкаже про людину,
Все, що й знати не посміла.

Щоб наповнились чуттями,
Як мелодією пісня,
І не волі щодень ждали -
А на хвилях нових звісток.

Стались зміни - з плином часу,
Деструктивно-застережні.
І змінилися не вязні -
А діджей - на протилежність.

Муркотіння - стало криком,
Добрий гумор - стиглим матом,
Розучилась говорити,
Тільки лаять, як собака.

Розійшлась на повні гланди,-
Стати струнко, потім вільно,
Навіть вдома - під команди,
Спілкувалась з чоловіком.

Рік в тюрьмі попрацювала -
Невеликий взяла строк,
І до смерті лікувалась
Від навязливих думок.