Не хочеться мені лічить роки.
Навіщо? Щоб даремно сумувати?
Поки в думках живуть віршів рядки,
Не буду безпорадно я зітхати.
В душі моїй іще живе Весна,
Зірки у небі мерехтять для мене,
Дзвенить лірична трепітна струна
І слово випромінює натхненне.
Не буду рахувати я роки
І думати про дощ у день осінній,
Нехай весняні гомонять струмки,
Ще встигну надивитися на іній.
Роки не рахуватиму, бо справ
Багато ще, а старість невблаганна.
У серці, як у цвіті ніжних трав,
Нехай живе піднесене кохання!..
Не рахуватиму роки
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121062505022
Свидетельство о публикации №121062505022
Рецензии