Сон-137

Початковим журналістам,
Часом важко влитись в русло,
Слід тримать трубою хвіст свій,
Навіть як у шлунку пусто.

Інтервю - в апартаментах
В чергової мега-зірки,
Важко втриматись студенту,
Що не їв уже днів кілька.

На столі - багатий вибір
Страв, що зваблюють уяву,
А студент сказать спасибі
Мусить зважено й лукаво.

Бо - робота - передовсім,
Й інтервю від мега-зірки.
То дурня, що їсти хочеться,
Днів, а може, років кілька.

В зірки зачіска - в сардельках,
А в очах - дірки від сиру,
Вона пахне, як опеньки,
Пересмажені на жиру.

У нарізці - пишне плаття,
Ковбаса, рулет і шинка,
Таку розкіш краще зняти -
Розійдеться по шматинці.

Груди - випнулись, як булки,
Їх з любовю замісили,
Ну, а стегна, наче рульки,
Від яких стікає слина.

Дві сережки-карамельки,
Зваблюють солодким смаком -
А на шию глянеш мельком -
Там прикраси з шоколаду.

Дім із печива, а стіни,
Не в ліпнині - а у кремі,
Ледве стримуєш інстинкти,
І голодний, дикий тремор.

Кілька слів і фотографій,
Щоб закінчити гостини.
Хай би дідько зірку трафив,-
Розійшлася не зупиниш.

Ще ніхто із журналістів,
Так на неї не дивився...
Що хотів - неначе зїсти,
Підійшовши надто близько.

Тож здалося літній пані,
Що вона - найкраща з звабниць.
Молода і сексуальна,
Й старість проведе з коханцем.