Десь на примарних берегах
Лишилась непорочна ніжність,
А може, плаче у снігах
І гонить геть думок невтішність.
Я знаю, в рідному краю
Встають веселкові світанки,
Сідає сонце у гаю,
Бурштин дарує наостанку.
Та не повернуться уже
Колишні радісні хвилини,
Величність Час їх стереже,
Додавши присмаку полину.
Десь залишились у глуші
Дитинства ніжні колискові,
Та все ж у серці і душі
Живуть миттєвості любові...
Миттeвостi любовi
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121062403918
Свидетельство о публикации №121062403918
Рецензии