Ще один день іде на відпочинок,
Назавжди покидає білий світ.
Та промені ще в сяєві жаринок
І сяють, як бурштиновий софіт.
Останній промінь зачепивсь раптово
За Всесвіту невидиму струну,
І увертюра ночі загадково
Покликала у царство напівсну.
Лунали звуки із глибин небесних,
З далеких неосяжних вищих сфер,
Було в них стільки провидінь чудесних,
Що вечір в нерішучості завмер.
День розчинявся в мареві густому,
Зорів сріблястий місяць з пелени...
А ноти линули, змиваючи утому...
Хвилини сипались, як листя восени...
Увертюра ночi
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121062307245
Свидетельство о публикации №121062307245
Рецензии