Вечiрня тиша
Обволікає хвиля чарівна,
Як бажана, омріяна свобода,
Як прохолода літня рятівна.
Відкину всі слова, думки нестримні,
Забуду справи і турботи дня,
Миттєвості життя сумні, полинні,
Бо це - меланхолійна метушня.
Я з тишею у світ блаженства рушу,
У світ без корчів, жахів і страхів.
У спокої і помисли, і душу
Очищу від усіх земних гріхів.
А наостанок сумніви залишу,
Присяду біля тьмяного вікна,
Закрию очі й слухатиму тишу
І Всесвіт відчуватиму сповна...
Свидетельство о публикации №121062307120