Сон-134

Накрутила голубочків,
Наче пальчиків, маленьких,
Й поскладала в казаночку,
Смаковито та рівненько.

З ранку поралась на кухні,
Парила стару капусту,
Щоб розмякла  та пожухла,
Твердість втративши і хрускіт.

Заморилась з шуляками,
Де великі й невеличкі,
Кожен пелюсток руками
Склала, наче на копичку.

Потім рису відварила -
Не чуть-чуть, а півкастрюлі,
Щоб наїлася родина -
Бо її, як бджіл у вулику.

Пережарка з свіжим фаршем,
Та заливка із томатом,
Півдня витратила часу,
Щоб смакоту зготувати.

Утомилась - до знемоги,
Й не присівши біля плитки,
Натопталась, збила ноги,
Щоб устигнути завидка.

Думала, що зготувала,
На три дні, або на тиждень,
По голубчику в сметані -
Й в морозилку - що залишиться.

Та рідні віджартувалась,
Що устигла за годину,
Щоб цінили у ній вправну
Й швидкоруку господиню.

А родина - як присіла,
Пять хвилин - й пуста тарілка,
Все підчистили і зїли,
Ніщо класти в морозилку.   

На наступний день - спочатку,
Повторилась стара пісня,
Й вирішила господарка -
Голубцями не наїстись.