Наділа ніч мантилью, як звичайно,
Пора уже навіювати сон.
На небо місяць вийшов ясносяйно
Та швидко сів на свій законний трон.
Як посланці космічного роздолля,
Замерехтіли радісно зірки,
І небозвід, як дивна парасоля,
Дивився в води тихої ріки.
Верба, схилившись, мила довгі коси,
А хвилі шепотіли вже казки.
Цвірчав про спокій коник у покосі,
Листаючи мандрівок сторінки.
Плескались зрідка безтурботні риби,
Мінорно дихав вітер в комишах.
Дрімала вся земля, як у колибі,
І розсипались роси в споришах...
Нiч
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121062206084
Свидетельство о публикации №121062206084
Рецензии