Пекельна Експедиц я

Мільйони всратих пілігримів
Блукають заходом пустині
Пісок солодкий в черевиках і головах кипить.
Той втопиться у муках карамелі,
Та осліпне від брехні пустелі
Решту твердим кроком йдуть - шукають джерело!

   Джерело За джерелом - звільняються з роботи.
  Заважкий для них той німб
  У якому повісились люди. (Яким сковані люди\думи\руки)
  Ой заважкий! Той гаманець, що історія в думках загубила!
  Заробляє статок чорний жнець валютою безсилля!

Втамувати спрагу у пустелі не вдається
Поки черепки веселі не оближе час та докір серця
Від живої плоті, та ідей. 
Ох! Ідей!.. В очах язичників світло палає!
Натхнення свічок у воску страх конає!
Вона ж за нами гамір прибирає...

Її тапочки завжди холодні,
Її тінь розжовує спокій,
І зброя її, ніжно мов дотик
Висушує настрій надій.
Прямують усі тільки до неї,
Існують відносно неї
Здобувають лишень її.

Коли смерть влаштується богом,
Осиливши дохлий німб,
І схилить людина голову,
Прийнявши закони її
Запанує спокій в пустині,
І вільні від оков міражів
Нап’ються життя пілігрими
На могилі спраги дідів.