Як важко буває забути образи,
Пробачити люті, безжальні слова.
Вони викликають і біль, і відразу,
Бо в них відчувається злість снігова.
Буває, не можна заснути від туги,
А фрази бездушні картають всю ніч.
Душа замерзає в полоні наруги,
Коли роздирає клубок протиріч.
Не стерти образи в свідомості, в серці,
Не можна прогнати нестерпні думки,
Що душу обпалюють, нібито перці,
І колють, немовби сухі будяки.
Вже скоро світанок, а сон десь гуляє,
Уже пробивається світло крізь скло…
А може, хоч промінь, що день зустрічає,
Мені принесе безтурботне тепло...
Не стерти образи
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121062104186
Свидетельство о публикации №121062104186
Рецензии