Чи було чи н? Чар вна Хатинка

Ховрашок свисне і застигне
перед очей, зоря і дивина.
То день його мороз стріне,
та знов немов весна.

Навколо крига стогне, тане;
мо, розмерзаються серця.

А звідси видко поле, ганок.
Зозулі лічать «ку».
Мабуть, стрічаєте світанок
уперше у степу?

Спитала фея, і наслала
спалах -- картину чарівну.
Тепло у мареві розтало,
блищало поле від дощу.

Зирни іще раз у вікно.
Година полудня злітає.
Брунатні листя у зело
нам осінь залишає.

З другого боку віє холод,
од спеки не лиша сліди.
Мерщій від блискавок жаги
тікайте: не застане голод.

Мороз там візерунком білим
хатину враз прибрав.
Святкові образи як килим
у шибках змалював.

Природа зводить пори року.
Пустує, й вчиться собі трохи.
І у траві то коник дзвонить,
а то танок крижин кружля.

Така пора зара непевна,
бурульки краплями кричать.
Нема комашок-одноденок,
птахи іще летять.

Але дарма: декілька снів –
струмочки потечуть.
Настане більше теплих днів –
проміння сонця чуть.

    16.07.2001