Злива

Потоки,прорізавши землю,
Стрімглав неслися до ріки,
Зірвали дерев’яну греблю
І розтрощили на шматки.
Корчами забилося русло,
Ріка вмить  вийшла з берегів.
Потоп. Якщо сказати просто-
Гріхи розгнівали Богів.
А дощ все лив оскаженіло,
Безжально  нівичив сади,
Городину всю затопило.
Такої натворив біди!
До того ж вмить піднявся вітер,
Дахи безжалісно зривав.
Народ згадав про Божу Матір,
Молився й захисту прохав.
І ось став вітер ущухати.
Вже дощ не лив, як із відра.
Обшарпані стояли хати.
Людей з’єднала ця біда.


Рецензии
так Верочка, в беде начинают видеть друг друга, пропустив через себя страхи и потери - становятся чувствительнее и отзывчивее. Вдохновения с уважением, Татьяна

Татьяна Турбина   19.09.2021 08:02     Заявить о нарушении
Да, Таня! Только в беде люди понимают, что надо объединяться и вместе легче переживать беду.
Уже соскучилась по тебе.
Обнимаю, Вера

Вера Кириченко   19.09.2021 12:17   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.