Дощ відшумів… Відгуркотіло небо…
Так тихо стало… Навіть вітерець
Сховався в листі. Лиш пташиний щебет
Торкається довірливо сердець.
І сад притих, милується росою,
Що бісером виблискує в траві.
Останні краплі чистою сльозою
Висять на гілках, начебто живі.
На небі де-не-де блакить ясніє...
В калюжах пьють водичку голуби...
А сонце вже проміння струменіє
На коси прибережної верби...
Етюд
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121061706095
Свидетельство о публикации №121061706095
Рецензии