Вже скоро осінь. Зорі голубі -
Мов квіт цикорію в безодні горній.
Далеких вогнищ язики червоні.
Дніпро хлюпоче стиха. Ліс в журбі.
Ти вся в сузір'ях. В зоряній габі
Вся в перлах: перса, і рамена, й скроні.
Всі сім зорин ПІвнічної Корони
Волосся закосичили тобі.
Я так тебе звеличив, що зурочив
Своє кохання. Сам, чого я хочу,
Хіба я знаю в цю чаклунську мить?
А зверху гук з подвійною луною:
- Вона моя... моя...моя...- гримить -
Вона для тебе буде таїною.
2013
Серпневий сонет
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2021
Свидетельство о публикации №121061702824
Свидетельство о публикации №121061702824
Рецензии