Молод сть здивування. Поема дв ст дев ята

Молодість і здивування

Поема двісті дев’ята

          Отцю Небесному
          тільки й присвячується, —
          із любов’ю!


Ще жив ув ущелині
   на зразок «Совки»
а скрізь — рівниннії
       блювотнії «совки»
і уночі світив я
мудрості
такії розтасовки
й топилися совки
у тім —
що все є навпаки!!!
Що в совок
ще Отець такий!!!
І крикам моїм на рівнині
огризалися роки!


І неглибокії — углиб
зломають рами
де я бубнявінням
залазив в схеми — й другодень ломав
се ради
крику! мудрості —
всього що мав —
Шляху Молочного! —
і — панорами!..



Ще в повнолуння
мені вторили
очі мигдалю —
й різні баски —
да!
є у совок ще —
любіте далі
Отець —
з Небес...
такий...


2

Пишу в автобусі журу —
що закачаєшся
якщо не самий
               вовк
як Бог тебе
не довго товк!
не так —
довго не товк!!
якщо совєтськую муру
          не їв?
ти на межі шкіри й штанів —
запричитаєшся
хвала Богу — що й по зубах! —
                читається...


якщо в тобі
ще правда
зразу — виявляється
то з правдою і закачаєшся!


3

якщо давно не пишеш
сливе?
давно і — не — читаєшся
що уловивши рик —
Бог
й завернув язик!
я так люблю
але і закачаєшся


Смілива молодість!
хай ти в містичному низу
я запевняю —
ти
вітаєшся!!

22.11.2020, з причастям
в свято «Скоропослушниці», в храмі св. Миколая,
Київ