Як келих недопитого вина,
Вечірній обрій червоніє ніжно.
Яка животрепетна дивина,
Як вабить зір зворушливо і втішно!
Дивлюсь і завмираю, а в думках
Уже далеко... Бачу дивний Всесвіт.
Вслухаюсь на незвіданих шляхах
В далекий таємничий часу журкіт.
Блукаю серед вічних таємниць,
Неначе у казкових сновидіннях.
То бачу спалах грізних блискавиць,
То промені в космічних володіннях…
Промчаться літо, осінь і зима,
Повернеться весна з вінком надії,
І знову буде радісна Земля,
Вдивляючись в зірки, плекати мрії...
Вечiрнiй обрiй
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121061702380
Свидетельство о публикации №121061702380
Рецензии