Художественный перевод 115

Плачет метель, как цыганская скрипка.

Милая девушка, злая улыбка,

Я ль не робею от синего взгляда?

Много мне нужно и много не надо.

 

Так мы далеки и так не схожи —

Ты молодая, а я все прожил.

Юношам счастье, а мне лишь память

Снежною ночью в лихую замять.

 

Я не заласкан — буря мне скрипка.

Сердце метелит твоя улыбка.
С. Есенин.

Скрипка циганська ?- Ні, віхола плаче.
Дівчина мила, та сміх неприємний...
Погляд небесний спіймав необачно.
Знов сам не свій від бажань потаємних...

Наші відмінності ваблять і палять.
Ти - наче квітка, я- плід горобини.
Щастя- в юнацтві, мені ж- лише пам'ять
Сніжною ніччю в лиху хуртовину.

В хмарах ледь жевріє місяця скибка.
Ген, від заметів здіймається дюна !
Грай же для мене, хурделиця - скрипка !
Серце засніжила посмішка юна...
Олена Ющук


Рецензии