Не виходячи з кімнати,
Можна і на Марс злетіти,
І навічно покохати,
Але тихо - чують діти.
Чують діти всі промови,
Всі лілеї популізму,
Я тебе згадала знову,
Зачепив ти аневризму.
Це, мабуть, патологічно,
Так прозоро і таємно...
В вірш запакувала відчай
Та й спустила в ніч трирему.
Теореми запустіння
Та скуйовджені квартали.
Якщо я у чомусь винна,
То лиш в тому, що чекала.
(с) Марина Чиянова, 2021
Пробач
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121061507254
Свидетельство о публикации №121061507254
Рецензии
Оттак вірш! Запакувала?!
Завітай до мене в гості,
Бо мені тебе так мало,
Як дощу в тому колгоспі...
:)))
Я чекатиму на Тебе!!!
Николай Чельтер 17.07.2021 14:58 • Заявить о нарушении
Завітай до мене в гості,
Бо мені тебе так мало,
Як дощу в тому колгоспі...
:)))
Я чекатиму на Тебе!!!
Николай Чельтер 17.07.2021 14:58 • Заявить о нарушении
