Вітер слова мені малює,
Свіжить опівночі приємна прохолода.
Ніч місячна красою зачарує,
І світ зникає в вирі насолоди.
У ніч таку душа розправить крила
І полетить у дивні сни,
Розірве пута денного світила
Й до ранку той триватиме політ.
А ніч прозора в місячному сяйві,
Улито сріблом все навкруг.
Холодне світло додає уяви, -
Ти понад часом , зоряний пастух.
Світ зачарований і нереальний
Вкарбовує в зіниці всю красу,
І пісню серцю хочеться співати, -
Тобі любов й думки мої несу...
Прийду у сни твої коханий,
У місячну царівну ніч.
Поглянь там берег у тумані,
Затихло все і час застиг.
Повітря в пахощах веснянних,
І сріблом листя у промінні мерехтить.
Та угорі спокійний погляд Бога,
Очима зір, вдивляється на світ.
А нiч прозора...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121061408173
Свидетельство о публикации №121061408173
Рецензии