Ти заспiвала, квочка?

Йде подруга, обходить купи,
так не поспішаючи, наплив хмари.
У склянці бітом, вина з хліба,
І покурити, якщо це треба.

Сидимо в підвалі, повіяли свічки
Цілу в губи, де немає мови.
Вона руками, затисне бовдура,
ну і картина, де син з Іваном.

Встає зоря, і гаснуть вікна,
тремтить все тіло, воно намокли.
Я не король, ти не принцеса
І немає до тебе вже інтересу.

Всадив перо, провів до вуха,
і прошепотів, що я Петруха.
А зірки в небі, вже згасли,
Глянув в очі, вони згасли * ...

            *переклад з узбецької


Рецензии