Уже відлетіли замріяні весни,
Немов легкокрилі птахи
І літо квітуче вітри вже понесли
Далеко-далеко кудись.
А вітер життєвої осені віє.
Прийде незабаром сама.
Але відчуваєш - душа молодіє,
Іще далеченько зима.
Колись вона прийде, звичайно й до мене
І зморшками вкриє чоло.
Та холодом серденька хай не торкнеться.
Там затишно й тепло було.
2021 р.
Щоб серцю затишно було
© Copyright: Неонила Гуменюк 2, 2021
Свидетельство о публикации №121061302541
Свидетельство о публикации №121061302541
Рецензии