Диптих

            Учора

Мов палуба в штормі, голодними колами,
Повзу із роботи, в людей на виду.
Уже і не мрію -– учительством, школою,
Хитаюсь, як п’яна: от-от упаду.
Та все ж повезло: кілька ягідок давлених
Клубники у ящику –- де магазин.
Оце подарунок! (Надіюсь –- не травлених).
В пакетик -- а дома помию і з’їм.
Знов кров не діходить до мізків, як треба їм.
Надіюсь –- не їли собаки й коти.
І знову сачкує клубочок між ребрами.
Хоч не серед дороги. Як-небудь дійти.
Ось двір, і будинок, здерешся –- і логово,
Ось сходи, ось двері. Скінчились діла.
Ключі у кишені, ура, слава Богові.
Відкрила. Нарешті. Диванчик. Дійшла.
                11.06.2021

             Сьогодні

Я, мабуть, як мауглі: більмами блимаю,
Режиму без їжі ніяк не навчусь.
Як хочеться їстоньки! Все, не витримую:
Піду розігрію дві ложки борщу.
Ну скільки розтягувать, виробом гумовим -–
Раз на день поїсти і чаю попить!
Не вийшло пізніше, так нудно. І думаю:
Як жити –- коли неможливо купить?
Й чи варто –- із цінами зовсім захмарними,
Де мирна копійка -- дорожча рубля?
Жахливі сім років, з роботою марною –-
Що й сил не відновлюю –- так «зароблять»?
Нема мені їжі. Ні місця -- діватися.
Усе, що зосталось -- хіба що в петлю.
Годинник –- як мука. Ще тільки тринадцята,
Іще хоч годину –- вже не дотерплю.
Вся силонька вийшла під долі ударами.
І ти, і весь стаж твій трудів –- ні на грош.
Валюся у прірву –- півсоння чи марення:
Заснути б навіки.
На вулиці –- дощ.


І не перестаю дякувати -- тим, хто відняв у мене все! Дай вам Бог -- те ж саме, що ви дали мені!

Ілюстрація -- із Інтернету, спасибі авторові.
                12.06.2021