А ми - йдемО

ЖадАна тиша – вИснажила нас.
Вона в чеканні тішить наші душі.
Для неї ще не визначився Час
Ні на воді, ні в Утворі — на суші.

Її ми не почуємо. Глухі!
Не досконало чинимо ми долі:
На ті ж граблі, на вИдихи лихІ
ЙдучИ, ми натрапляємо. По волі!

Чуже життя для нас, пустий ознАк.
Своя сорочка – ближча річ до тІла.
Колись було, висловлювались так,
Коли велась розмова не до діла.

І ми і Світ, в якому живемО,
ЖнивА для нас
              і жАти «жать“– не жАрти:
Нажате, жнИва вАриво – їмО!..
ЗасІв – від нас,
                від нас і вміння – жАти.

А це так просто. Впевнено. На слух,
Сьогодні нам торІшнє – не до дІла,
Аби - ЖивУ! ЖивИв притомний Дух,
Аби текла по тілу власна сила.

 1990р.


Рецензии