Сон-116
В царині педагогічній,
Де щодень вдаєш Мольєра
У театрі драматичнім.
Й граєш радість й безтурботність,
Та видавлюєш привітність,
Так, аби батькам притворність
Не була надто помітна.
Аби гра була природня -
Йщла від серця наче промінь,
Хоч у погляді - безодня,
І щодень проблеми вдома.
Удаєш спеціаліста,
Що береться формувати
Із дитини - особистість,
Рівня - мінімум Сократа.
Хоч в процесі виховання
Рідна донька ставить ріжки,
Й замість самовдосконалення -
Стала на слизьку доріжку.
Куртка вся пропахла димом,
Із дешевих сигарет -
Очі брешуть - і блудливо,
Видають з димком секрет.
В подиху - відчутне пиво,
І спиртне сортів дешевих -
Саморобного розливу,
Для балачок задушевних.
Пачка жуйок із прилавку
Вкрадена під шум та гамір,
Щоб здаватись хуліганкою
Новим друзям із компанії.
Поцілунки у підїзді,
Кавалер - на мотоциклі,
Ще рік-два і буде пізно
Щось мінять в хаосі звиклім.
Що на черзі? Секс, наркотики,
І падіння по похилій.
Навіть в знаних педагогів -
Жодних шансів, щоб спасти її.
Ну, а я вдаю й надалі
Гуру в сфері виховання,
Навіть книжку написала -
Про надій розчарування.
Свидетельство о публикации №121061107443