Я відчувала, як сльоза золотить
Самотнє серце, прослизнувши в душу,
Як заливає злива пересохлі
Близькі слова незламно-непорушні.
Та відчуття - зникли,
Як у минулім житті.
Память турбує звичка
Плакать, сміяться, радіть.
Я відчувала, як шкребе по шкірі
До опіків шкварчить, немов від сонця,
Як кривиться зашкарубіле тіло,
Випльовуючи з себе скрегіт злості.
Та відчуття - вщухли
І не тривожать даремно,
А замість них пустка
Й попіл від спалених нервів.
Я відчувала, як ржавіли мізки,
Як жорна, пережовуючи думку,
Що жевріла, оживлена від іскри,
Й безжалісно затушена безумством.
Та відчуття - зжили
Й вічерпались до останку,
Наче відтяті крила,
Викинуті на світанку.
Чуття
© Copyright: Хохол Хохотович, 2021
Свидетельство о публикации №121061004769
Свидетельство о публикации №121061004769
Рецензии
