ДорОги давні — слобідськІ,
Донські, з обіймами міцними,
То заширОкі, то вузькі…
Хвала усім хто ходить ними!
За світ хвала, що ще не згас!
Можливо, в іншому причина,
Що, ще зеленими очима,
Природа дивиться на нас.
Вона, як Істина стара,
Коли сьогоднішні Ікари,
Крильми спираються на хмари
Кажу : –Ні пуху, ні пера!
Отут, поклЯстись не гріх.
Тепер і я на вістрі свята:
Душа уявою багата,
На упокорення дорІг
ДорОги
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121061004759
Свидетельство о публикации №121061004759
Рецензии