Крізь заметілі листопаду
Пішов у засвіти мій тато.
А я ще й досі виглядаю...
У кожній постаті шукаю.
Душа сумує, серце тужить
І вже ніщо не надолужить...
Не наздогнати, не вернути...
Та треба жити ..Треба бути.
В онуках, правнуках і дітях
Лишив себе у цьому світі.
В думках з Тобою розмовляю .
Ділюсь новинами. Питаю
Поради ...Думки. Чи розради.
Я вірю, ти зі мною, тато.
Татовi
© Copyright: Наталия Бучковская, 2021
Свидетельство о публикации №121061002629
Свидетельство о публикации №121061002629
Рецензии