Сонце я

      Сонце — і я


      Поема


                Пресвятій Трійці
                з Пресвятою Богородицею
                в любові присвячується



А нижня «вата»
потягнулася
до протирічних вияснянь
а верхнє небо —
геж
розмите — й незаснуле
о сонце, ти над всім! — засяй!!
і — Істино над всесвітом, —
просяй,
лиш не тріщало б —
й те «майбутнє»
й те «минуле»
і протягну тертям народів деміургічного
                плаща
й хмарам! чи їм — не час
щоби між тілом неба
                і землі
аж зайве свіжістю
подуло
сховаюся — я від собачої французької
                й собачої німецької
і буду в опиналі люблячої
                і розробленої — грецької
не кажучи — я небо й землю зрушив

зворушений навзаєм слоганом —
                просвітів і їх заворушень...


о Христе! спрягай
             в розломах
             волошкові душі
й вогненні — й жаркі душі!!
і сік зелений музику
         хай вдушує
я потерплю —
й ще — мушу!



2

І вдень — це я тут ходжу
              і люди ходять!
о, всі що згодні є
                на музику журну,
в словах поезії я помяну,
які нижчі —
                нижче Богу годять
й заводи і пляци
й материки
й сади у голубій
               гліцинії
й ослаблі хмари
що ввечері посперечаються ще з синню
й так посклубкуються — що ввечері
                й вночі з дощами ходять!


Так, вища є погода,
але скипають в Чехії черешні —
                і хай їм вихід буде! — і догода...
На який смак мене знаходиш? —
і на які зір і бік
як Вседержителя — знаходжу?
Все ввись —
й все у ріки —
і у виснулі народи?!



3

Й Меркурій, що заретроградивсь, —
й цей сонний
в коридорі Твоїм —
ходить?
І Ти вдихнув — й
мене вдихнув
і одшкрібаю і верхи — і хну
                з природи?


Це дух літає — Ти
              лишень
              Око по мені — проводиш!
І, о! находи!
й ну — походи!!

09.06.2021,
після Літургії,
Київ