бiлi
біль сумних очей
амплуа контроверсійне
сміху взяти де
лиця сміху не долинути
то вже не сміх
хоч з ходулями долу впади
білий в білий сніг
й скаже перехожий в роздумі
чом-бо ж він страждав?
йшов і плакав
плакав й шов собі
йшов собі та й впав
скаже ще навіщо то було
натякав на що?
та й махне рукою: загуло,
Леж,
а я пішов
І лежать снігами білі лицарі
долі й горілиць
й пада сніг до їхніх білих лиць
й липне до зіниць
Свидетельство о публикации №121060706600