І розільються келихи від горя,
І потече душею жаль ,
Згадаю як хотів до моря.
Почути спів твій під рояль.
І марево блакитними очима,
Спіймати дуже хочеться мені.
Чому ж я досі не дитина ?
Наповни мила келих і собі.
Давай пошлемо все до біса,
І зникнемо під погляди сумні.
Уже спускається завіса.
Вмирають наші тіні на стіні .
Величко Микола
***
© Copyright: Микола Величко, 2021
Свидетельство о публикации №121060703271
Свидетельство о публикации №121060703271
Рецензии