Ох, діду, мій дідусю, мій єдиний,
Я знаю, що ти десь у вишині.
Й не знаєш, який дар своїй дитині -
Талант і біль ти передав мені.
Але я знаю, що настане день, колись,
Коли я зможу зачитать твоїй душі,
Злетівши, як і ти, в високу вись,
Своє натхнення і свої вірші.
А зараз ти ввижаєшся мені,
Старий, талановитий і вражаючий,
За чаркою співаючий пісні.
Мені, бабусі й мамі їх співаючи.
В глибинах серця знаю, ми – рідня
Й кажу тобі, коханий, ще побачимось.
Настане час й на небі в кращих днях,
Я вже ніколи із тобою не прощатимусь.
Владимиру Никитенко
© Copyright: Екатерина Лущина Першакова, 2021
Свидетельство о публикации №121060407205
Свидетельство о публикации №121060407205
Рецензии