НЕ ПИШИ

(іронічне)

Мій друже, не мудруй, не лізь в тенета!               
Де правду діти, з головою в вир ти забредеш.               
Коли відчуєш у собі бажання стать поетом,
попий водички, полежи,  - воно й пройде.

Метафори шукати – справа ця не чоловіча.
Не терпиться свою помірять глибину душі?
Побийся, потанцюй, напийся і помацай дівок -
роби, що хочеш. Лиш, заради Бога, не пиши!

Ти недосвідчений і спрагою отруєного слова
живеш. Не уявляєш муки, що відчув Тантал.
Але напишеш два рядочки заримуєш - і готово:
замазаний, попався і втягнувся, ти - пропав!

Не розрахуєш, враз прийде ускладнення незнане:
зіскочиш з рими й сядеш в переповнений абзац.
Нема від цього ефективного допоки лікування -
лиш проза в малих дозах, теплий душ - і на матрац.

Життя поета дуже не тривале, довела наука.
А психлікарня й зовсім за горою водночас.               
Із першої ж строфи життя поета - мука,
невдачі і кайдани. Гірше каторги – Парнас!

На мене глянь, - беззубий, лисий череп, одноногий,
мерзенний запах, злісний погляд й жовчний сміх.
Кажу тобі, дурило: - «Не пиши, побійся Бога!
Та хоч диявола, - кого боїшся ти найбільш?»

2011 р. «СКОРУКОПИСИ»



























































































































coverсія