Ти мене вбивала, пестила,
прета особиста, на вилах,
кожен раз словами труїла,
ти мене майже забила,
але це я переміг.
Я прагнув все це забути,
втекти і не повернути,
аби щастя де досягнути,
ось вже трохи знеміг.
Батьківщину я вже не маю,
десь можливо відпочиваю,
підкови я знов одягаю
і далі тривожно йду.
Але в цих обставинах знаю,
що нічого я не втрачаю,
десь своє щастя пізнаю
і край мій рідний знайду.
Прета
© Copyright: Дмитрий Овчинников, 2021
Свидетельство о публикации №121060406500
Свидетельство о публикации №121060406500
Рецензии
