Раніше бачила щоночі
Таємну темряву у снах.
Тепер же дивлюся на очі,
Що зводять с розуму мій дах.
Години разом мов хвилини:
Швидкі, приємні, непідступні.
І буде більше їх віднині –
На щастя в черзі ми наступні.
Палкий поцілунок, нерівне дихання,
Рука в руці і мурашки по шкірі –
Проста формула для натхнення
Де б не був: в місті чи в ниві.
Знай! … Коли туга блукає поряд,
Й навіть якщо над тобою
Хмари скупчилися в ряд,
Стіну твою міцно тримає моя опора.
До мурашок по шкiрi
© Copyright: Наталия Монде, 2021
Свидетельство о публикации №121060405380
Свидетельство о публикации №121060405380
Рецензии