Я від суму піду край села.
Скрипну хвірточкой… Боса… Щаслива…
В серці злоби і жалю нема.
А в душі – величезная сила!
Наче я – то роса на траві,
Чи я – хвилька на річці бурхливій.
Зелень луків – то очі мої!
А проміння – мій одяг красивий!
Я – волошки, я – тінь, я – ріка!
Все це свято мені, бо я – частка!
Ще й струмок, бо яскрава така.
А душа моя – хмарка чи казка!
В небі зіронька, мабуть, то – я!
В полі ластівка-птаха літаю!
А як стихну, то прийме Земля!
Не покине… Не кине… Я знаю.
Я від суму пішла за село.
Та у росах заплутались ноги.
Від краси горе з серця пішло,
Та від себе втекти нема змоги.
2000
Я вiд суму пiду край села
© Copyright: Анжелика Михайлова, 2021
Свидетельство о публикации №121060401394
Свидетельство о публикации №121060401394
Рецензии