Сон-105

В гуртожитку між дівками
Йде війна за кавалерів -
Лиш складеться в когось пара -
Зразу ж заздрять конкурентки.

Бо так сильно душить жаба,
Як приходить до сусідки -
Хлопець - й дарить три карати,
Шоколадку й милі квіти.

Бо так втриматися важко,
Дивлячись чужому щастю -
Прямо в очі, бідолашних
Змотують безсонні ночі.

Бо так боляче - самотність
Ріже серце по-живому.
Не поможуть сміх, притворність,
Й забуття у алкоголі.

Пару ніжних голубочків,
Що воркочуть всім на задрість
Розведуть, розібють мовчки, -
Лиш за ніч - лише б узялись.

Вірність - це не перепона,
Адже хлопця ждуть кобіти
Надто пишні й велемовні,
Щоб перечити посміти.

І кохання до одної -
Зразу ж на очах зростає,
І троїться, як в запої -
І скрипить, як ліжко в спальні.

А на ранок - у постелі -
Спрут у кільканадцять клешень,
Пробудився від істерики -
Що завела - вже колишня.

Про які кохання й вірність -
Вона згадувала в лайці -
Коли спрут - поперемінно -
Одягав труси і тапці?

Коли він ледве розпутав
Кільканадцять пар кінцівок,
Чоловічі ноги й руки,
І жіночик - зразу кілька. 

Кожна дівка із общаги
Скаже - так дурепі й треба.
Бо не треба було нагло
Дратувати всіх бой-френдом.